моя лень, давно откормленная до критических размеров, занимает все свободное время))) я уже давно не пишу ни для студенческих газет, ни для сборников, ни для конкурсов. но когда постоянно " сидишь на одном месте" поневоле начинаешь головой вертеть, ну хотя бы от любопытства. как оказалось вокруг столько активных, все время куда то движущихся людей, мало того, многим из них что то от меня надо...
в общем сегодня я, пришибленная комплексом неполноценности, решила накатать махонькую работку для проекта "55 слов" нашей студенческой газеты . единственной идей посетившей меня по этому поводу было то, что это должно быть максимально просто - описать одну свою мысль и все....
"Якщо б ти сидів в моїй голові і записував своїм нерівним почерком кожну думку, скорочуючи слова та роблячи на полях незрозумілі помітки; а моїм думкам було б щиро байдуже на те, що ти не встигаєш, і вже стомився до того, що ломить руки, і вони б скакали як божевільні, обриваючись у вкрай непідходящих містах…. Я думаю, ми б порозумілися. Так. Порозумілися, знаєш чому? Ти б знав про мене на безліч більше, ніж я сама."